Книги нового заповіту

Для наших читателей: книги нового заповіту с подробным описанием из различных источников.

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Давньогрецьке Синопське Євангеліє, V-те ст.

Нови́й Запові́т або Нови́й Заві́т (грец. Καινὴ Διαθήκη, Kainē Diathēkē) — священна книга християнства, частина Біблії, написана християнськими святими давньогрецькою мовою (діалект Койне). За деякими джерелами, Євангеліє від Матвія вперше було створено арамейською мовою. Для християн уся Біблія з Новим Заповітом є Божим Словом, яке, хоч і писалося людьми, є богонатхненним.

Поняття «Новий Заповіт» (лат. Novum Testamentum) у теперішньому розумінні вперше було використано апостолом Павлом у першому та другому посланнях до коринфян. У Новий Заповіт, що сформувався з 45-го до 140-го років н. е., богослови відібрали 27 книг, текст яких є єдиним для усіх християн. Він складається з чотирьох Євангелій — від Матвія, Марка, Луки та Івана, в яких розповідається про прихід Спасителя (Месії) Ісуса Христа, про його життя, смерть і воскресіння. В інших книгах (Діяннях і Посланнях апостолів, в Одкровенні Івана Богослова (Апокаліпсис) описується життя Христа, поширення християнства, тлумачиться віровчення, даються пророцтва про страшний суд та кінець світу. Канонізація Нового Заповіту відбувалася у складній боротьбі на Вселенських соборах.

Терміни Заповіт і Євангеліє

У Новому Заповіті розповідається про союз Бога з людством через Ісуса Христа. Слово «заповіт» має двоє понять: умова між двома сторонами і заповіт того, хто помирає. Заповіт Бога з людиною є в тому, щоб людина прийняла в своє серце Христа, як свого власного Рятівника, і дістала усиновлення від Бога; заповіт Христа, складений напередодні хресної Його смерті і скріплений кров’ю, як кров’ю безневинних жертовних тварин, був скріплений заповіт Бога з Ізраїлем (Євр. 9:16-17):

16. Бо, де є заповіт, там необхідно, щоб настала смерть заповідача,
17. Тому що Заповіт чинний після померлих; він не має сили, коли заповідач живий.

Грецьке слово «Євангеліє» (грец. εὐαγγέλιον) означає Добру і радісну Вістку.

Виникнення канону

Процес виникнення канону був складним і тривалим. Він полягав в об’єднанні книг, які Християни знайшли Богонатхненними для поклоніння й повчання в тій історичній ситуації, в якій вони жили, а також такими, що не суперечать Старому Заповіту.

Всупереч поширеній хибній думці Новозавітній канон не був нашвидкуруч створений на великому бюрократичному Церковному соборі, а радше розвивався протягом кількох століть, хоча це не означає, що офіційні Собори і рішення взагалі не порушували цього питання.

Водночас думка про існування повного і чіткого Новозавітного канону з самого початку, тобто з часів Апостолів, не має історичного підґрунтя. Канон Нового Заповіту, як і Старого є результатом розвитку в процесі, що підсилювався полемікою зі скептиками, як всередині Церкви, так і за її межами.

В перші три століття Християнської Церкви, християни, схоже, не мали загальновизнаного Новозавітного канону.

Новозавітній канон в сучасному вигляді вперше був викладений Афанасієм, єпископом Александрії, в 367 році в листі написаному церквам в Єгипті. До того часу канон став більш-менш сталим.

Таким чином затвердження канону Вселенським Собором стало лише формальним його визнанням, а не створенням чи відбором книг, які можна було б до нього включити, бо сам Бог діяв через вірних йому людей, скеровуючи їх на всіх стадіях процесу з визначення священних книг, що в повній мірі викладають Його волю для людей.

Книги Нового Заповіту

І. Чотири Євангелія

  • Євангеліє від св. Матвія, традиційно приписується Апостолу Матвію, сину Алфеєву (Мт.)
  • Євангеліє від св. Марка, традиційно приписується Євангелісту Марку, що фіксував спогади Апостола Петра (Мр.)
  • Євангеліє від св. Луки, традиційно приписується Луці, лікарю та супутнику Апостола Павла (Лк.)
  • Євангеліє від св. Івана, традиційно приписується Апостолу Івану, сину Зеведеєву (Ів.)

II. Книга історична

  • Діяння святих апостолів (Діяння)

III. Послання апостола Павла

  • Послання св. апостола Павла до римлян (Рим.)
  • Перше послання апостола Павла до коринфян (1 Кор.)
  • Друге послання апостола Павла до коринфян (2 Кор.)
  • Послання св. апостола Павла до галатів (Гал.)
  • Послання св. апостола Павла до ефесян (Еф.)
  • Послання св. апостола Павла до филип’ян (Фил.)
  • Послання св. апостола Павла до колосян (Кол.)
  • Перше послання св. апостола Павла до солунян (1 Сол.)
  • Друге послання св. апостола Павла до солунян (2 Сол.)
  • Перше послання св. апостола Павла до Тимофія (1 Тим.)
  • Друге послання св. апостола Павла до Тимофія (2 Тим.)
  • Послання св. апостола Павла до Тита (Тит)
  • Послання св. апостола Павла до Филимона (Филим.)
  • Послання до євреїв (Євр.)

IV. Соборні послання

  • Соборне послання св. апостола Якова (Як.)
  • Перше соборне послання св. апостола Петра (1 Петр.)
  • Друге соборне послання св. апостола Петра (2 Петр.)
  • Перше соборне послання св. апостола Івана (1 Ів.)
  • Друге соборне послання св. апостола Івана (2 Ів.)
  • Третє соборне послання св. апостола Івана (З Ів.)
  • Соборне послання св. апостола Юди (Юд.)

V. Книга пророцька

  • Об’явлення св. Івана Богослова (Об.)

Поділ Нового Заповіту на вірші

Поділ Біблії на вірші відбувся лише у XV ст. Спочатку рабин Натан, який 1448 р. поділив на вірші єврейський Старий Заповіт, а згодом — французький Друкар Робер Етьєн (Стефанус), який 1551 р. у Масній друкарні в Парижі видав грецький Новий Заповіт з поділом на вірші. Біблія поділена на 31 173 вірші.

Таким чином, лише у другій половині XVI ст. Біблія набула сучасного вигляду.

Новозаповітні апокрифи

Відомо, що всі книги Біблії поділяються на канонічні, неканонічні та апокрифи. Неканонічні книги вважаються лише літературою так званого біблійного кола, корисною для навчання. Апокрифи розглядаються, як твори, що не мають віроповчального авторитету.

До новозаповітних апокрифів належать:

  • Повчання 12 Апостолів (Дидахе)
  • Послання Варнави
  • 1 і 2-е Послання Климента до коринфян
  • Пастор Герма
  • Апокаліпсис Петра
  • Діяння Павла
  • Послання Полікарта до филип’ян
  • Сім Послань Ігнатія
  • Євангеліє від Псевдо-Матвія
  • Протиєвангеліє від Якова
  • Євангеліє Народження Марії
  • Євангеліє від Никодима
  • Євангеліє дитинства Спасителя
  • Історія теслі Йосипа

Єврейський Палестинський канон Старого Заповіту чітко відокремив Святе Письмо від апокрифів і світської літератури.

При посиланні на Біблію не даються сторінки, а вказуються книга, розділ і вірш, наприклад: Еккл. 2.5 — означає: що книга Екклезіяста, розділ 2, вірш 5; Мт. 6.11 — Євангеліє від Матвія, розділ 6, вірш 11.

Історія Нового Заповіту на українських землях

Уперше на українську землю Біблія прийшла з Візантії. Принаймні відомо, що слов’янський просвітитель Кирило бачив у Криму руське Священне писання; в часи ж Київської Русі Біблія потрапила на українську землю, очевидно, як кирило-мефодіївський переклад. Ми знаємо, що Кирило і Мефодій склали нам абетку — ми й досі звемо її кирилицею; вони ж таки вперше переклали Біблію на старослов’янську, тобто літературну, мову, спільну для всіх слов’ян-християн грецького обряду. Поширювалися тут і глаголичні біблійні книги, тобто писані глаголицею-азбукою, що була поширена в Моравії, Чехії, Паннонії, Західній Болгарії, Хорватії і в нас, у Київській Русі — Україні.

Популярними були Чотириєвангелія та Апостоли. З євангелій найдавніші, що дійшли до нашого часу, називаються Мстиславове, Турівське, Галицьке — вони належать до ХІ-ХІІ ст. Найдавніші ж Апостоли датовані 1195 і 1220 роками. Повне зібрання біблійних книг, призначене для українських та білоруських земель, надрукував у 1517—1519 роках Франциск Скорина, а на основі Біблії Скорини Лука з Тернополя створив свій біблійний кодекс 1569 р. 1581 року вийшла знаменита Острозька Біблія — результат праці острозького культурного осередку, очолюваного українським ученим Герасимом Смотрицьким.

Повний текст Біблії вийшов у друкарні Києво-Печерської лаври в 1758 році. Перший переклад повної Біблії власне українською мовою було видано лише в 1903 році.

Переклали її знамениті українські письменники Пантелеймон Куліш, Іван Нечуй-Левицький та не менше відомий вчений Іван Пулюй; сама книжка вийшла у Відні, бо царський уряд забороняв перекладати Біблію чи окремі її книжки українською мовою.

Однак, першим переклад Святого Письма тогочасною українською літературною мовою розпочав Пилип Морачевський — інспектор Ніжинської гімназії вищих наук князя В. Безбородька. Однак Синод Російської православної церкви, хоча й відзначив високий рівень перекладу, через політику Російської імперії заборонив друкувати Біблію українською мовою. Лише 1906 р. почали друкувати чотирикнижжя Нового Заповіту окремими випусками. Але ініціатори видання дуже виправили мову перекладу, що, на жаль, знизило літературну цінність праці.

Повний переклад Біблії здійснив також митрополит Іларіон Огієнко. Стокгольмське Товариство у 1942 році видало Новий Заповіт і Псалтир у перекладі професора Івана Огієнка. 1955 року — митрополит Іларіон закінчив увесь переклад Біблії за сприяння Британського Біблійного Товариства. Сьогоднішній варіант був виданий 1962 року.

Українське біблійне товариство зусиллями отця Рафаїла Турконяка здійснило та видало один з сучасних перекладів Нового Заповіту у 1997 році.

Див. також

  • Список папірусів Нового Завіту
  • Категорії рукописів Нового Заповіту
  • Ранні переклади Нового Заповіту
  • Апокрифи
  • Біблія
  • Євангеліє
  • Євангелісти
  • Ісус Христос
  • Острозька Біблія
  • Пересопницьке Євангеліє
  • Старий Заповіт
  • Мураторіїв канон

Посилання

  • Українська Біблія у перекладі Івана Огієнка
  • Українська Біблія у перекладі Івана Хоменка
  • Українська Біблія у перекладі Пантелеймона Куліша та Івана Пулюя
  • Український Новий Заповіт у перекладі о. Рафаїла Турконяка
  • Аудіо-версія Нового Заповіту українською в форматі MP3
  • Новий Заповіт українською в аудіо та відео форматі (дивитись / слухати)
  • Євангеліє — переклад Пилипа Семеновича Морачевського

Новий Заповіт

Господа і Спасителя нашого

Ісуса Христа

із грецької мови на українську

наново перекладений

988-1988

ювілейне видання

з нагоди

тисячоліття християнства
в Україні

сторінка

I. Чотириєвангелія

1.

.    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .

Мт. 1185
2.

.    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .

Мр. 1231
3.

.    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .

Лк. 1260
4.

.    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .

Ів. 1308

II. Книга історична

1.

.    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .

Дії 1343

III. Послання апостола Павла

1.

.    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .

Рим. 1388
2.

.    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .

1 Кор. 1405
3.

.    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .

2 Кор. 1422
4.

.    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .

Гал. 1432
5.

.    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .

Еф. 1438
6.

.    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .

Фил. 1444
7.

.    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .

Кол. 1448
8.

.    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .

1 Сол. 1452
9.

.    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .

2 Сол. 1455
10.

.    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .

1 Тим. 1458
11.

.    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .

2 Тим. 1462
12.

.    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .

Тит. 1466
13.

.    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .

Филим. 1468
14.

.    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .

Євр. 1469

IV. Соборні послання

1.

.    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .

Як. 1482
2.

.    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .

1 Петр. 1486
3.

.    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .

2 Петр. 1491
4.

.    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .

1 Ів. 1494
5.

.    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .

2 Ів. 1499
6.

.    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .

3 Ів. 1499
7.

.    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .

Юд. 1500

V. Книга пророцька

1.

.    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .

Об. 1501

У християнській традиції головною книгою вважається Біблія. Вона складається з двох частин – Старого та Нового Завітів. У православ`ї Біблія іменуються Святим Письмом. Новий Завіт представляє собою не одну книгу, а збори кількох історичних і моральних творів святих апостолів.

книги нового заповіту

В канон книг Нового Завіту входять 27 творів, авторство яких приписують святим апостолам. Новий Завіт починається чотирма євангеліями. Писали євангелія святі апостоли Марк, Матвій, Лука і Іоанн. Ці книги оповідають про земне життя Ісуса Христа, розповідають про його народження, суспільному служінні, чудесах, смерті, воскресіння і вознесіння на небо. Євангеліє в перекладі означає «блага вість». У книгах возвещается про загальний людському спасіння, яке вчинив Христос.

Наступна книга Нового Завіту – Діяння святих апостолів. Автором є євангеліст Лука. Ця книга історична. Вона розповідає читачеві про діяльність апостолів, їх проповіді, чудесах, а також місіонерських пушествіях святих апостолів.

Існують в каноні Нового Завіту сім соборних послань апостолів християнам. Святі Яків та Юда написали по одному посланню, Петро – два, а Іоанн Богослов є автором трьох соборних послань. У книгах наводяться поради та рекомендації християнам з приводу основних правил християнського життя.

Крім соборних послань існують послання окремим християнським Церквам. Святому апостолу Павлу приписують 14 творів, у яких пояснюються основні істини християнського віровчення та етики. Проте в сучасній науці авторство деяких послань апостола Павла може бути оскаржене. Наприклад, вважається, що послання до євреїв було написано іншою людиною.

Заключною книгою Нового Завіту є Одкровення Іоанна Богослова. Цей твір найскладніше для розуміння і трактування. Воно розповідає про кінець світу, появі антихриста і друге пришестя Христа. Автор використовує дуже багато образів, які складні для сприйняття.

Нови́й Запові́т або Новий Завіт (грец. Καινὴ Διαθήκη) — священна книга християнства, частина Біблії, написана християнськими святими давньогрецькою мовою (діалект Койне).

Цитати

  •  

Так само і чашу взяв Він по Вечері й сказав: Ця чаша Новий Заповіт у Моїй крові. — 1Кор.11:25

  •  

Він нас зробив бути здатними служителями Нового Заповіту, не букви, а духа, бо буква вбиває, а дух оживляє. — 2Кор.3:6

  •  

…бо це кров Моя Нового Заповіту, що за багатьох проливається на відпущення гріхів! — Мт.26:28

  •  

І промовив до них: Це кров Моя Нового Заповіту, що за багатьох проливається. — Мк.14:24

  •  

По вечері так само ж і чашу, говорячи: Оця чаша Новий Заповіт у Моїй крові, що за вас проливається. — Лук.22:20

  •  

Ось дні наступають, говорить Господь, і складу Я із домом Ізраїлевим і з Юдиним домом Новий Заповіт. — Єр.31:31

Цитати на тему

  •  

Країна у стані миру читає Новий Заповіт. Країна у стані війни читає Старий.

 

Страна в состоянии мира читает Новый завет. Страна в состоянии войны читает Ветхий.

  — Павло Казарін, журналіст

Примітки

  1. ↑ Казарін, Павло (2016-12-27). Битва за співчуття (ru). Українська правда. Процитовано 2017-01-12.

Джерела

  • Біблія в перекладі Івана Огієнка

Оценка 5 проголосовавших: 4
ПОДЕЛИТЬСЯ

ОСТАВЬТЕ ОТВЕТ

Please enter your comment!
Please enter your name here